Легалізація проституції. Історія брехати не може!

Коли адмірал Олександр Колчак заходив у кожне місто, він давав наказ: «Кучерів, проституток та артистів – не чіпати! Вони потрібні будь-якій владі!». Те, що сфера ескорт-послуг ще із давніх давен була не просто широко розвиненою, а з якогось боку і необхідною та поважною, розглядаємо у нашому матеріалі з огляду на величну Кліо.
Так, існування робітниць нічного дозвілля у задокументованій історії сягає ще часів Месопотамії. Зокрема, у переліку законів Хаммурапі постулюється захист прав цього виду діяльності. Більш того, цей кодекс виділяв взагалі особливий вид секс-працівниць – «надіту» (ієродул – храмових жриць кохання). Вони у своїх правах відрізнялися від звичайних робітниць ескорту, і їхня репутація захищалася фактично так само, як і права заміжніх жінок. Надіту називали «сестрою бога» чи «посвяченою бога». Також виокремлювалися різні рівні надіту, що також відрізнялися за статусом.
Дуже широко та законотворчо існувала сфера інтимних послуг у Давній Греції. Так, афінський законодатель Солон був першим, хто створив податок на послуги сексу за гроші – таким чином, вже у ті часи цей вид діяльності був офіційним та законним. Також при ньому були створені і перші заклади з надання цих послуг – причому займалися цим видом діяльності як жінки, так і чоловіки. Найвищим статусом серед жриць кохання відрізнялися гетери – вони були дуже розумні, гарні і мали стосунки з відомими діячами. Серед них була відома Аспасія, що стала дружиною Перікла та перетворила його дім на інтелектуальний центр тодішніх Афін.
Були розвинені публічні будинки й у Давньому Римі. Жінка, яка хотіла займатися цією сферою послуг, мала прийти до магістратів та заявити про це. Після цього її заносили у список секс-працівниць, однак статус їхній був сумний. Їм видавали licentia stupri, що буквально означало «дозвіл на блуд», причому нічна робітниця позбавлялася  майнової дієздатності і фактично прирівнювалася до розумово неповноцінної.
У часи ж імперії широта розвитку ескорт-сфери дійшла до того, що за licentia stupri почали звертатися доньки сенаторів та вершників. Згідно із чутками, що циркулювали у Римі, жінка імператора Клавдія, Мессаліна, у гонитві за гострими відчуттями по ночах «працювала» в лупанарі під іменем Ліциски.
Як не дивно, у морально суворому Середньовіччі із приходом християнства секс-індустрія нікуди не поділася. Навіть Блаженний Августін казав: «Усунь блудниць, і місто прийде у сум’яття». У ці часи розвивався культ жриць кохання, що розкаялися: наприклад, це були Марія Магдаліна, Марія Єгипетська тощо. Характерними рисами було те, що робітницею сфери інтим-послуг не могла стати вагітна, заміжня чи занадто юна особа. Духовним особам та одруженим чоловікам, у свою чергу, заборонялося відвідувати заклади з надання секс-послуг.
Великою трагедією став сифіліс, який з’явився у Європі в кінці XV ст. і був імовірно завезений експедиціями Колумба із Нового Світу. Така подія стала ударом по всьому інституту сексу за гроші , а публічні будинки перетворилися на осередок епідемії.
 У різних народів також існували звичаї та ритуали гостинних послуг сексу (звичай, коли господар пропонував гостю свою дружину чи доньку), але із розвитком цивілізації це звичай зблизився із комерційним ескортом.
Що ж стосується сучасності, то вона є для сфери інтимних послуг доволі сумною, оскільки половина минулого сторіччя пройшла під егідою ставлення до нього як до абсолютного соціального зла, а самі нічні метелики вважалися фактично «сміттям» та безправними секс-рабинями. Дещо покращив ситуацію феміністичний рух, який вимагав ставитися до ескорту як до роботи, оплачуваної послуги, яку слід узаконити.
Саме на цих двох засадах звертаємося зараз, читачі, до вас ми. Саме ці дві позиції, чим є секс-індустрія зараз – чи насправді осередком безправних рабинь, чи звичайною сферою діяльності, зараз у соціумі перебувають у справжній війні. А тому у якійсь мірі саме ваше слово, ваша позиція може стати переможним камінцем на важіль тієї чи іншої думки. Врешті-решт, соціум – це кожен із нас. А ви як вважаєте?